Twenty-First Sunday after Pentecost.

Posted on November 3, 2019


The Raising Of Jairus’ Daughter poster by Vasilij Dmitrievich Polenov.

Gospel Luka 8:41-56

At that time there came to Jesus a man named Jairus, a leader of the synagogue. He fell at Jesus’ feet and begged him to come to his house, for he had an only daughter, about twelve years old, who was dying. As he went, the crowds pressed in on him. Now there was a woman who had been suffering from haemorrhages for twelve years; and though she had spent all she had on physicians, no one could cure her. She came up behind him and touched the fringe of his clothes, and immediately her haemorrhage stopped. Then Jesus asked, ‘Who touched me?’ When all denied it, Peter said, ‘Master, the crowds surround you and press in on you.’ But Jesus said, ‘Someone touched me; for I noticed that power had gone out from me.’ When the woman saw that she could not remain hidden, she came trembling; and falling down before him, she declared in the presence of all the people why she had touched him, and how she had been immediately healed. He said to her, ‘Daughter, your faith has made you well; go in peace.’ While he was still speaking, someone came from the leader’s house to say, ‘Your daughter is dead; do not trouble the teacher any longer.’ When Jesus heard this, he replied, ‘Do not fear. Only believe, and she will be saved.’ When he came to the house, he did not allow anyone to enter with him, except Peter, John, and James, and the child’s father and mother. They were all weeping and wailing for her; but he said, ‘Do not weep; for she is not dead but sleeping.’ And they laughed at him, knowing that she was dead. But he took her by the hand and called out, ‘Child, get up!’ Her spirit returned, and she got up at once. Then he directed them to give her something to eat. Her parents were astounded; but he ordered them to tell no one what had happened.

Євангеліє: (Лк 8,41-56):

Аж ось прийшов муж, Яір на ім’я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене… А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя! Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона. Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.А всі плакали та голосили за нею… Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила… І звелів дать їй їсти. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

Bulletin Nov 2 -9